Дифтерія – це гостра інфекція, для якої характерний розвиток запалення на місці проникнення і локалізації збудника. Раніше захворюваність серед дітей була високою. Масова активна імунізація (вакцинація) привела до зниження захворюваності. Але і в даний час зустрічаються спорадичні (поодинокі) випадки дифтерії, можливі групові спалахи.

       Характерним для цього інфекційного захворювання є утворення фібринозної щільної плівки на місці локалізації процесу і виражена інтоксикація. Це досить важке захворювання може закінчитися навіть летальним результатом.

Причини хвороби

Збудником хвороби є дифтерійна паличка (коринебактерия). Вона досить стійка: добре переносить низькі температури (до -20°С), висушування; протягом тривалого часу зберігається на навколишніх предметах. Зате при кип'ятінні паличка гине за одну хвилину, а дезінфікуючі засоби (перекис водню, хлорамін та інші) згубно діють на збудника протягом 10 хвилин.

Джерело інфекції – хворий на дифтерію або бактеріоносій дифтерійної палички. Прихований (інкубаційний) період зазвичай дорівнює трьом дням, але може скорочуватися до двох днів або подовжуватися до десяти. Заразною дитина є з останнього дня інкубації і до остаточного одужання. Бактеріоносій не має яких-небудь клінічних проявів хвороби, але поширює інфекцію.

Повітряно-крапельний шлях зараження є основним при дифтерії. Рідше зараження відбувається контактно-побутовим шляхом (через іграшки або предмети загального користування).

Дитина може захворіти в будь-якому віці. Але немовлята хворіють рідко, так як вони отримують антитіла з молоком матері, які забезпечують їм пасивний імунітет. Хворіють переважно нещеплені діти. Відзначається зимова сезонність захворювання.

Вхідні ворота для коринебактерії – слизові оболонки носоглотки, гортані. Значно рідше збудник проникає через слизові очей або статевих органів, пупкову ранку, шкірні покриви з порушеною цілісністю.

На місці проникнення коринебактерия розмножується і прижиттєво виділяє екзотоксин. Він має місцеву дію (викликає загибель клітин в тканинах на місці проникнення) і загальне (потрапляючи в кров і поширюючись по судинному руслу). З уражених клітин на місці локалізації запального процесу утворюється щільна сірувата фібринозная плівка.

Загальна дія токсину може проявитися важкими ускладненнями: ураженням нервової системи і серцевої м'язи. З боку серця розвивається міокардит, порушується серцевий ритм, може наступити навіть зупинка серцевої діяльності. Ураження токсином нервової системи призводить до порушення зору, ковтання, мови. Токсин може призвести до вираженого набряку шиї.

Ускладнення дифтерії

Дифтерія відноситься до захворювань, які можуть призвести до дуже важких ускладнень. При відсутності своєчасного лікування токсин дифтерійної палички проникає в різні органи з током крові і може викликати токсичний шок, ураження нирок, міокарда, периферичної нервової системи. При дифтерийном крупі часто розвивається пневмонія.

При найменшій підозрі на дифтерію лікування дитини проводиться тільки в умовах стаціонару, а при появі ознак ускладнень – у відділенні реанімації.

Лікування дифтерії у дітей має бути обов'язково комплексним. Основний і найбільш важливий метод лікування – застосування протидифтерійної антитоксичної сироватки. Її вводять навіть при підозрі на дифтерію, не чекаючи результатів бактеріологічного посіву: тільки так можна уникнути важких ускладнень і навіть врятувати життя дитини. Це пов'язано з тим, що сироватка нейтралізує дію токсину дифтерійної палички на організм дитини.

У комплексне лікування входять також антибіотики, які запобігають подальшому розповсюдженню процесу і для профілактики пневмонії. Антибіотики не діють на  токсин дифтерійної палички, тому вони застосовуються не замість протидифтерійної сироватки, а в комбінації з нею.

Профілактика

З метою профілактики дифтерії проводяться такі заходи:

     ·         імунізація (вакцинація) всього населення;

     ·         ізоляція хворих;

     ·         виявлення, ізоляція і лікування носіїв дифтерійної палички;

     ·         спостереження за контактними дітьми.

Надійна і важлива профілактична міра захисту від дифтерії – вакцинація. Щеплення проводяться дифтерійним (ослабленим) токсином, що входить до складу коклюшно-дифтерійно-правцевої вакцини (АКДП) або дифтерійно-правцевого анатоксину (АДС).

Вакцинують діток з двомісячного віку: триразово препарат вводять у м'язи з інтервалом в два  місяці. Ревакцинацію проводять в 18 місяців, в 6 років та в 16 років. В подальшому ревакцинація проводиться кожні 10 років.

Резюме для батьків

Дифтерія відноситься до небезпечних повітряно-крапельним інфекцій. Вона може призвести до серйозних ускладнень і навіть до смерті дитини.

Дифтерію можна попередити, якщо провести своєчасну вакцинацію дитини. Не слід відмовлятися від щеплення! Адже виключити контакт улюбленої дитини з бактерионосієм дифтерійної палички – у транспорті, в магазині, у будь-якому колективі – просто неможливо.

В усіх лікувальних закладах міста є в достатній кількості якісна індійська вакцина АКДС.

Вакцинація дитини – єдиний спосіб попередити

захворювання на дифтерію!

         Будьте здорові!